Лист з Каїру
(Від нашого кореспондента)
Каїрська караїмська громада за своїми розмірами є однією з найбільших громад серед усього караїмства. В ній тепер налічується до 5000 чол. Це надзвичайне зростання караїмського населення Каїру насамперед дало себе відчути на місцевій старовинній синагозі, яка виявилася тісною й не вміщує всіх бажаючих молитися. Завдяки цьому на великі свята доводиться знімати приватні будинки та влаштовувати тимчасові молитовні для тих з караїмів, які не потрапляють до кенаси.
У 1902 р. виникла думка про влаштування другої кенаси в Каїрі. Було відкрито передплату. Перший внесок на цю справу зробив Борух Йосеф Масуда, який пожертвував 2000 крб. По тому в приміщенні при старій кенасі було влаштовано декілька зборів, на яких проводився збір пожертвувань. Загалом на будівництво кенаси було зібрано близько 13000 крб. Щоправда, ця сума була недостатньою для того, аби почати будівництво. Але тепер є, здається, вже вся необхідна сума.
Тоді ж у 1910 році самотня багата стара Стетта бінт Ібагрім офірувала для кенаси ділянку землі на вулиці Абасія, у кращій частині Каїру, де переважно живуть караїми. Цю ділянку землі жертводавиця набула в міста, яке, зважаючи на призначення цієї ділянки під будівництво молитовного будинку, віддала землю за одну десяту її ринкової вартости. Вся справа з будівництвом нової кенаси знаходиться у віданні місцевого общинного комітету. У широких колах каїрського караїмства існує невдоволення з приводу бездіяльности комітету, що виявляється в питанні про спорудження нового молитовного будинку, потреба в якому за ці десять років стала відчуватися ще сильніше й гостріше. Здавалося б, десять років — достатній термін для того, аби спорудити будівлю кенасу, тим більше, що жодних зовнішніх перешкод немає. Кажуть, що причиною цього уповільнення є тертя між старою та молодою частиною комітету. Якщо це так, то тим сумніше, тому що особисті зіткнення та тертя не мають ставати поперек дороги громадській справі*.
*Будівництво нової кенаси в Каїрі розпочалося в 1920-х рр.; вона була зведена в 1931 р., й згодом на пропозицію гахама Т. С. Леві-Бабовича була названа на честь Моше Дарі, середньовічного караїмського лікаря й поета з Єгипту. (Примітка перекладача)
***
Нещодавня київська історія, де чорносотенці звинувачували місцевих євреїв у вбивстві хлопчика Ющинського з ритуальною метою; історія, що намагалася відродити стару, давно викриту легенду про вживання євреями християнської крови, викликала багато цікавих спогадів у каїрських караїмів, один із найвизначніших представників яких, популярний у Каїрі адвокат караїм Морад Фарраг прославив себе років десять тому блискучим захистом одного невинно засудженого за такий самий злочин єврея. Адвокат Фарраг являє собою досить цікаву постать і відіграє дуже помітну ролю в житті місцевого караїмства. Він протягом кількох років видавав у Каїрі щотижневий караїмський журнал під назвою „El Tahzib“. Він користується необмеженою повагою всього єгипетського суспільства й веде багато з комерційних приватних справ самого єгипетського хедива*.
*Хедив – від перського khadīv – “господар” – титул правителів Єгиптського еялету й Єгипетського хедивату в 1805 – 1914 роках. (Примітка перекладача)
У 1902 році в Порт-Саїді якийсь єврей Коган був хибно звинувачений у спробі зарізати шестирічну дівчинку італійку з метою вжити її кров для маци. Суд засудив Когана до року каторжних робіт, незважаючи на те, що все звинувачення було збудовано на хитких підставах. Цією справою зацікавилися деякі представники освіченої караїмської молоді Каїра й прийняли на себе організацію перегляду цієї справи, звернувшись по допомогу до Морада Фаррага. Популярний адвокат з палкістю взявся за цю справу, яка за апеляційною скаргою перейшла до вищого каїрського суду.
Цей процес привернув увагу всього каїрського суспільства, вищі представники якого наповнили залу суду. Каїрська єврейська громада була присутня в повному складі. Старий адвокат з усією силою свого ораторського мистецтва, численним підбором історичних даних та непохитною логічною аргументацією розбив весь обвинувальний акт, побудований на таких хитких підставах. Сильно й проникливо пролунало заключне місце його промови, де він, торкнувшись обвинувального вироку першої інстанції суду, сказав: „Ганьба, щоб зберігався в архівах суду такий негідний з погляду основ гуманности та справедливости документ, як цей вирок, який санкціонує темну легенду середньовіччя про ритуальні вбивства. Нехай не буде цього ганебного документу на совісти нашого суду. Спаліть його власноруч!..“
Обвинуваченого виправдали. При виході з суду його доблесного захисника, який вів всю цю справу безоплатно, не отримавши ані шеляга грошей, зустріли бурхливі оплески всієї публіки. Присутні євреї від імені всієї своєї громади палко дякували п. Фаррагу.
***
Каїрські караїми з великою увагою стежили за роботою першого всеросійського караїмського з’їзду. Найбільш ортодоксальна частина караїмської громади не зовсім схвально поставилася до „реформаторських” постанов з’їзду в галузі релігійних приписів, і головним чином, в області шлюбу. З цього приводу каїрським законовчителем рабі Єшуа Фаррагом був навіть надісланий письмовий протест на ім’я одеського й таврійського гахама Панпулова. Взагалі, варто зазначити, що каїрські караїми дуже цікавляться життям своїх російських єдиновірців і придивляються до всіх нових подій у житті останніх.
Після з’їзду серед деяких інтелігентних караїмів Каїру виникла ідея об’єднання караїмства всього світу в особливу міжнародну національну асоціяцію. Караїмство всіх країн, на їхню думку, мусить мати одного духовного голову, свого спільного гахама, який обиратиметься на особливих конгресах. Ці конгреси, на які надсилатимуть делегатів з Росії, Австрії, Туреччини, Єгипту, Персії і т.д., обиратимуть духовного голову.
По тому проєкт передбачає завдання діяльности такого об’єднання. Усі караїми оподатковуються, й на кошти, одержані від цього оподаткування, влаштовуватимуться установи та культурні підприємства, в яких зацікавлені караїми всіх країн. Поки що ця ідея розроблена лише у загальних важливих рисах. За чутками, ініціятори звернуться найближчим часом до вашого гахама Панпулова з проханням прийняти цей проєкт під своє заступництво.
Ібн Єгуда
Караимская жизнь. Кн. І. 1911. С. 103 – 106.
Фото: кенаса Моше Дарі в районі Абасія, Каїр.
ילקוט 