Зліт караїмської Чайки

Неподалік старовинної Євпаторії розташований дитячий санаторій, заснований караїмською родиною Гелеловичів. Їх дітище – перший безкоштовний дитячий санаторій на просторах Російської імперії – пережило революцію, війну, зміну кількох політичних режимів, і досі служить за своїм призначенням: там відновлюють здоров’я юні кримчани.  У числі 8-9 журналу “Караїмське життя” була надрукована така новина: “У неділю 26 лютого об

Творці санаторію “Таласа”

Згадуючи євпаторійський санаторій “Таласа”, не можна не згадати двох видатних людей, чиї долі були пов’язані з цим закладом.  Архітектором будівлі санаторію “Таласа”, заснованого за ініціативою Самійла Ананійовича Бабовича, був Сіма Ісаакович Мінаш, одноплемінник Бабовича, караїм родом з Мелітополя. Це була одна з його останніх будівель на Батьківщині.  Батько архітектора – спадковий почесний громадянин Мелітополя Ісаак

Таласократія по-євпаторійськи

Євпаторієць Самійло Ананійович Бабович був доктором медицини, і окрім того мав духовне звання ербі. Отже вмів лікувати не тільки тіло, а й душу. У рідному місті він заснував санаторій “Таласа”. З початку ХІХ ст. лікарі почали розхвалювати клімат Євпаторії та її околиць. У 1825 р. Крим відвідав польський лікар і за сумісництвом етнограф Карел Качковський.

Братське суперництво

Східна казка vs прогресивна урбаністика. Як два брати-караїми змагалися за зведення найкращого особняка Євпаторії. Певно кожен, хто бував у Євпаторії, не оминав увагою будівлю краєзнавчого музею – цей особняк схожий на палац зі східної казки, що якимось дивом потрапив на вулицю курортного міста. У будівлі цікаве минуле, а її історія пов’язана з видатними особистостями міста

Лікарня, відома від Криму до Афганістану

Крим недарма називають світом у мініатюрі. У цьому маленькому світі є й аналог близькосхідного Мертвого моря.  Мойнакське озеро отримало свою назву від імені одного з тюркських племен – мойнаків. Водойма знаходиться на західній околиці Євпаторії.  Вона чималенька – довжиною два кілометри, а шириною близько 900 метрів. А от її середня глибина всього 45 см. Найбільша

Пригоди заповіту купця Тонгура

Створення сільськогосподарського училища імені Веніаміна й Сарри Тонгур почалося з духовного заповіту. У 1893 р. пішов з життя Веніамін Бабакаєвич Тонгур, один з найбагатших караїмів Криму. Він народився в 1831 р. й все життя прожив у Євпаторії, й був, як сказали б американці, self-made man. Ця визначення виникло й розповсюдилося по інший бік океану в

Караїмське ремісниче училище. Шляхетна мрія і її втілення

Історія створення Когенівського ремісничого училища в Євпаторії починається з одного листа, написаного 22 березня 1890 р. Його автором був караїмський підприємець Шеломо бен Аарон Коген, а адресатом –  Таврійський і Одеський караїмський гахам Шемуель Пампулов. У листі йшлося про план організації навчального закладу, в якому караїмській молоді прищеплювали би знання й навички, які знадобляться молодим

“Вишивала я узори з тривогою пополам”

Саме цей рядок з вірша Павла Тичини згадується, коли дізнаєшся про сторінки історії Караїмського жіночого професійного училища в Євпаторії. Дівчатам з незаможних родин, які там навчалися, було про що тривожитися. Та серед мешканців Євпаторії знайшлися добродії, які зробили все, аби бідні дівчата менше хвилюватися за своє майбутнє.  Караїмське жіноче професійне училище було відкрите у 1874

Училище, де вчили не схиляти голову

На одній з вуличок старої Євпаторії можна побачити елегантну одноповерхову будівлю. Більш як століття тому тут розташовувався унікальний навчальний заклад, аналогів якому немає й у наш час – Олександрівське караїмське духовне училище. У його стінах вчилися майбутні духовні лідери й видатні світські діячі караїмської культури.  Сама будівля виходить на три вулиці – Олександрівську (радянська назва 

Хай буде світло! Вірменин та караїм – мрійники-першопрохідці

Електричну лампочку до Євпаторії приніс зовсім не Ілліч. Це зробили двоє підприємливих мрійників, вірменин з караїмом.  Ідея освітити Євпаторію електричним світлом належала місцевому архітектору Павлу Яковичу (а насправді Богосу Акоповичу) Сеферову. А допоміг йому цю мрію втілити в життя інженер-технолог Данило Самійлович Черкез. Вони й стали власниками першої у цьому курортному місті “Євпаторійської центральної електричної